Хто і коли винайшов кулькову ручку
Щодня школярі, вчителі, бізнесмени та люди інших професій користуються всілякими канцелярськими аксесуарами. Та мало хто задається питанням, наприклад, хто винайшов кулькову ручку, олівець, біндер, гумку для стирання. Все це давно увійшло в наш побут, тож як з’явився той чи інший предмет, нас мало хвилює. Але знання – це багаж, якого нам дуже часто не вистачає, особливо коли ми розумієм, що часу на науку просто не залишилось, бо ми вже дорослі і маємо дбати про більш важливі речі. Так що ж воно є насправді ця кулькова ручка, завдяки якому генію ми маємо змогу тепер користуватись цим незамінним в повсякденному житті винаходом?
Історія винайдення
До початку 1888 року ніхто і здогадатися не міг, що на зміну виробам пір’яним, якими в ті часи користувалися, прийдуть зручніші предмети аналогічного призначення. Ніхто, крім Джона Д. Лауда – винахідника, який проживав у штаті Масатчусетс (США). 30 жовтня того ж року він представив світові свій новітній винахід.
Виходить: той, хто винайшов кулькову ручку – це американець Джоан Д. Лауд. Але масового застосування цей аксесуар набув лише через більш ніж 50 років по тому, в 40-вих роках 20-го століття. Та то було пізніше. Повертаючись до 1888-го, слід сказати, що перша кулькова ручка того часу мала неабияку схожість з сучасними дезодорантами. Товстий стержень пропускав чорнило до обертового елемента, внаслідок чого залишалися сліди на папері. До речі, самі чорнила виготовлялись більш в’язкими, такими, які не підходили для використання разом з приладдям для писання того часу.
Наступні 30 років багато винахідників бажали отримати патент на свої власні вироби, але всі спроби не приносили результатів. Чому? Бо тільки Джон Д. Лауд знав найважливіший секрет успіху, котрим не хотів ділитися з іншими. Кулькові ж ручки послідовників “першопрохідця” виходили недостатньо гарними, з них часто витікало чорнило, а сам елемент, що обертався, взагалі випадав незабаром після того, як аксесуаром починали користуватися. Тож конкуренти перестали турбувати Д. Лауда, зрозумівши, що Джон буде міцно тримати власний секрет і надалі в таємниці.
Були недоліки у винайденої в ті часи кулькової ручки? Звісно, адже все, що з’являється вперше, має удосконалюватись. Наприклад, у спеку з аксесуара починало витікати чорнило, стаючи рідким під впливом високої температури, а взимку взагалі замерзало.
Друге народження аксесуара
У 1943-му 10 червня кульковий аксесуар був запатентований журналістом, не винахідником, угорцем Джозефом Біро. Він та його брат Георг виявилися просто спритними комерсантами і домоглись створення перших промислових зразків. Пізніше патент викупили англійці, а згодом налагодили масове виготовлення.
У 1945-ому виробники збагнули: той, хто винайшов кулькову ручку, насправді зробив справжню революцію у світі канцелярського приладдя. Коли в тому ж році в магазин міста Нью-Йорка у продаж надійшла перша партія такого товару, натиску охочих придбати хоч один екземпляр людей, довелося протистояти кільком сотням поліцейських. І хоч коштував один аксесуар тоді зовсім не дешево (12 доларів), за короткий проміжок часу було продано 10 тисяч новинок.
Цікаві факти
Цікаво, що досить довго по тому, як кулькові ручки почали випускатися серійно і стали неймовірно популярними, в СРСР (країна, якої більше нема і ніколи не буде) підписи в документах дозволялося робити тільки ручкою чорнильною. Вважали, що в інакшому разі почерк людини змінюється.
Під час Другої світової війни канцелярським приладдям даного типу користувалися виключно льотчики Королівських ВПС Великобританії. Річ у тім, що на відміну від пір’яних, ручки кулькові внаслідок зниження атмосферного тиску, коли літак знаходився за кілька тисяч метрів над землею, не протікали.
У світі щомиті купується в середньому 125 ручок. Третина всього ринку Сполучених Штатів Америки в сфері продажу товарів цієї категорії – за компанією BIC, яка, починаючи з 1983-го, реалізувала 7 мільярдів аксесуарів.
Людина, що колись винайшла кулькову ручку, навіть не здогадувалась, що через багато років з’яиться ручка-комп’ютер. Сьогодні новітні технології досягли того, що під час написання таким високотехнологічним гаджетом на спеціальному папері вмонтований в канцелярський предмет штучний інтелект може навіть самостійно виправляти помилки, перекладати текст на іншу мову, вимовляти слова вголос, передавати дані на комп’ютер.
